Текстовий опис оглядової екскурсії по музею історії школи та села Рудка «Криниця пам’яті» Рудківської гімназії
Демидівської селищної ради Дубенського району
Рівненської області
Вітаємо у музеї історії школи та села Рудка «Криниця пам’яті» при Рудківській гімназії Демидівської селищної ради, Дубенського району, Рівненської області за адресою : с.Рудка, вул. Замкова 9, rydka_zoh@ukr.net , заснованому 25 травня 2005 року за ініціативи дирекції закладу, зусиллями педагогічного та учнівського колективу.
Профіль музею: історичний.
Тема оглядової екскурсії «Моя маленька Батьківщина - її історія жива»
Виконавець оглядової екскурсії учениця 8 класу Рудківської гімназії Дяченко Дарина.
Педагогічний керівник вчитель історії Рудківської гімназії Демидівської селищної ради Дяченко Тетяна Дмитрівна.
Назви організацій, з якими налагоджена співпраця:
- Демидівський будинок творчості школярів Демидівської селищної ради Рівненської області;
- Спілка ветеранів Демидівської селищної ради (голова ветеранів села Рудка Марценюк О.П.).
Тривалість екскурсії 10 хвилин. Початок – експозиція «Сторінками історії», закінчення – експозиція «Етнографічні пам’ятки нашого села ».
Зміст експозиційних розділів:
- «Сторінками історії»;
- «Відлуння віків»;
- «Вони захищали Батьківщину»;
- «Етнографічні пам’ятки нашого села».
Теми екскурсій:
- «Історія становлення школи»;
- «Історія заснування села Рудка»;
- Сафатова долина – «Долина смерті»;
- «Вони захищали Батьківщину»;
- «Етнографічні пам’ятки нашого села».
Перший розділ має назву «Сторінками історії». Він присвячений історії нашої школи.
-Шановні слухачі, що вам відомо про першу школу нашого села?
В селі Рудка школи не було до 1890 року. Першу школу було побудовано в 1894 році. Тоді навчалося в ній шість дітей. Школа була побудована на краю берега річки, над дорогою, що з’єднує дві вулиці – Замкову та Закриницю. Будиночок був невеликий, дерев’яний. Тут навчалися діти з 1894 року до 1936 року.
Першим вчителем був Каторжин Ілля, якого називали «господин учитель». Другим - Кисільчук Костянтин Романович, який працював у школі до початку Першої світової війни. У воєнні роки про школу ніхто не думав. У 1920 році з’явився свій освічений хлопець Косідло Володимир Павлович, який навчався у Почаєві. У 1926 році посаду вчителя зайняла молода полячка Софія Михальська. Навчання проходило на польській мові, а українська вивчалась як предмет. Пізніше два роки працював у школі Мстислав Коськевич, з 1930 по 1936 рік – Христина Козловська. Директором школи був Ковальський Андрій Антонович. Поруч з ним працювала Ковальська Марія.
У 1936 р. школу перенесено до приміщення колишніх поміщиків Волянських, де навчалися діти до 1996року.
До фашистської окупації школа знаходилась у панському маєтку. Під час окупації навчання у школі не було.
У 1940-1941 роках почала створюватися радянська школа. Першим директором був Бакальчук Прокіп Іванович.
Працювали з ним Бакальчук Софія Орестівна, Марчук Оксана Нестерівна, Беггер Марія.
У повоєнний період функціонували початкові школи у с. Калинівка, Пащиха, Адамівка та Ільпибоки.
- Чи відомо вам як будувалася школа у якій ви зараз навчаєтесь?
У 70-х роках ХХ століття був розроблений проект будівництва нової школи, але будівництво не розпочиналося і цей проект з часом став не типовим. У 1986 році був виготовлений новий проект і у 1987 році будівництво нового приміщення школи розпочалося. Школа була довгобудом.
31 серпня 1996 року відбулась у селі Рудка визначна подія, а саме – було завершено будівництво і відкрито нове двоповерхове приміщення школи.
Наступний стенд присвячений історії села Рудка і має назву «Відлуння віків». Тут зібрані та систематизовані матеріали про історію села.
- Шановні слухачі, що вам відомо про заснування села Рудка?
Рудка як маєток Василя Рудецького згадується в акті від 1545 року в описі Луцького Замку.
В 17 ст. поміщики Рудецькі ( тоді поміщики брали собі прізвища від назв населених пунктів, якими володіли) побудували в селі замок на пагорбі, оточеному болотом. До сьогоднішнього дня збереглася назва вулиці Замок.
Першими поселенцями тут були рибаки, які поселились над річкою, яку називали Рудкою.
У другій половині 19 ст. Рудка належала польському поміщику Адаму Волянському. У селі було 90 будинків, проживало понад 700 чоловік, з них два десятки – римо-католики.
У документах, датованих 1889 роком говориться, що в селі діяла початкова школа, домовий римсько-католицький костел панів Волянських і дерев’яна церква Святої великомучениці Параскеви, яка побудована ще в 1771 році на кошти поміщика Йосифа Стрельницького. На Рудецькому кладовищі знаходилась ще одна церква Світлого Воскресіння Христового, побудована у 1860 році на кошти Василя Борця, який вніс на її будівництво 232 крб.
29 травня 1892 року відбулося освячення новозбудованого храму Святої Параскеви Благочинним протоієреєм Петром Моссаковським. Цей храм побудований за проектом інженера Григор’єва на кошти селян, пожертвування інженера Григор’єва, місцевого священика Флора Гутовського, поміщика Адама Волянського. Цей храм пережив кілька реставрацій, проте залишився дерев’яним, зберігся в роки революції, Великої Вітчизняної війни, функціонує і зараз.
Тепер церква своєю красою радує око прихожан. Церква добре проглядається з усіх сторін. У передвоєнні роки та в роки Великої Вітчизняної війни настоятелем церкви був Чуйковський Мефодій, палкий патріот України, який користувався заслуженим авторитетом у прихожан своєю чесністю, порядністю, добротою, знанням церковної служби. Його сини воювали проти нацистських окупантів в лавах сил Опору - Радянської Армії та УПА. Один із них, Юрій Чуйковський, був командиром в УПА і загинув 1943 р.
- Які ще святині села Рудка ви знаєте?
Другою святинею села, крім церкви, є Свята Фігура Божої Матері, як її називали в селі до 1986 року. Цього року місцеві варвари святиню знищили.
1990 року на місці знищеної святині з"явився новий обеліск, поставлений місцевим жителем Хоміцьким Мефодієм, з новою іконою Божої Матері.
В історії появи цієї святині в селі поєднуються справжні історичні факти, події та легенди. Згідно розповідей старожилів села і місцевих легенд, наприкінці 40-х років 19 століття Рудка була вражена епідемією чуми. Чума косила всіх, особливо дітей. Люди не бачили спасіння на Землі і звернулися до Бога, Богоматері.
Фігуру Божої Матері доставили з Почаївської Лаври. Люди всю дорогу несли її пішки. Як тільки святиня з'явилася в селі, чуми не стало. Це святе місце оберігало жителів села від хвороб, стихійних лих. Поряд із фігурою було побудовано криницю. На Водохреща біля криниці святили воду.
В жовтні 2003 року під час хресного ходу в Рудці з іконою Божої Матері - цілительки, доставленої з Афону було освячено ікону Божої Матері на обеліску та криницю біля неї. А в 2010 році з ініціативи вихідця нашого села Ясиновського Григорія Івановича було побудовано скульптуру Божої Матері, яка за зовнішнім виглядом нагадує зруйновану історичну святиню села.
Наступний стенд містить матеріали про трагічні події 40-х років ХХ-го століття, які відбувалися неподалік нашого села, на хуторі Пащиха.
- Що відомо Вам про трагічні події, які відбулися поблизу хутора Пащиха в 40-х роках ХХ століття?
Село Пащиха розташоване поблизу сіл Калинівка та Ільпибоки в горбистій місцевості, з двох боків оточено лісом, який зберігся з давнини. Жителі села виступили проти насильницької колективізації, допомагали українським повстанцям, які боролись проти сталінського диктаторського режиму, самі поповнювали лави УПА.
Проти жителів села була направлена банда Сафата Панасюка, яка діяла під виглядом загону УПА. Тільки за одну ніч того страшного 1948 року було вбито і замордовано енкаведистами 34 молодих людей - хлопців і дівчат.
- Що ж це за "Долина смерті" і чому нічні упирі обрали це місце для захоронения своїх жертв?
Недалеко від Демидівки, під самим лісом, на межі Калинівки та Пащихи, проживали сім'ї польських колоністів. Вони й не гадали, що колись настануть жахливі часи, коли їхні садиби будуть спалені, вони разом з дітьми знищені, а їхні криниці з джерельною водою стануть братськими могилами, в яких недолюдки ховатимуть сліди своїх мерзенних злочинів.
Тут кожен сантиметр землі окроплений людською кров'ю, тут усе свідчить про злочини катів проти мирного населення. Пекучий біль донині лежить каменем у серцях тих, котрі пережили ті жахливі ночі відвідин упирів й очі виплакали за своїми рідними і близькими. Ще й нині, здається, із 90-метрової глибини "сафатових криниць" долинають плач і стогін зґвалтованих дівчат, закатованих воїнів УПА та їхніх рідних, старих людей і немовлят. Там стоїть хрест, кожного року відправляються панахиди. Земля розповідає живим про злочини упирів, а в повітрі ще до сьогодні висить нудотний запах людської крові.
Наступний стенд має назву «Вони захищали Батьківщину»
- Що Ви можете розповісти про наше село у роки Великої вітчизняної війни?
На стенді розміщено інформацію про події 24 червня 1941 року, коли в село Рудка ввійшли фашисти.
22 червня 1941 року німецько-фашистська армія та її союзники перейшли кордон. Рудка в перший день війни, як і всяке прифронтове село, було охоплене панікою. Люди скуповували в магазинах все. Військкомат відправляв на фронт перших мобілізованих. Вранці 24 червня 1941 року в село ввійшли фашисти.
У 1965 році на території місцевої школи було встановлено обеліск, воїнам-односельчанам,які загинули у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років на честь 20-річчя Перемоги.
На кладовищі села знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в березні 1944 –го року, визволяючи село від німецько-фашистських окупантів. На стенді розміщені прізвища та імена односельчан, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.
- Чи відомо Вам кому встановлена меморіальна дошка на фасаді нашого закладу?
У музеї розміщена інформація про Юрія Мефодійовича Чуйковського, командира загону УПА, який народився орієнтовно в 1906 році. Проживав із батьками в селі Рудка Демидівського району з 1921 року, де й навчався у школі. Батько Юрія, Мефодій Чуйковський, був священиком, настоятелем храму в с Рудка. Юрій Мефодійович здобув добру освіту, бездоганно володів німецькою мовою. З юнацьких років Юрій Чуйковський брав участь в діяльності Просвіти, молодіжних українських патріотичних організацій.
По досягненню 18-річного віку Юрій Чуйковський був покликаний до польського війська для проходження служби, де закінчив підстаршинську школу.
В 1941 році Юрій Чуйковський за завданням проводу ОУН вступає на службу до підрозділу охорони складів у м.Луцьк і влаштовує систематичне викрадення з цих складів зброї та боєприпасів для українського підпілля.
Влітку 1942 року Юрій Чуйковський працює в мережі підпілля ОУН. Раом із Черником (командиром відділу УПА Дубенського надрайону) був сформований перший у цьому терені підрозділ УПА – Дубенська сотня. З цього часу він діяв під псевдо «Юрко».
26 січня 1943 рку лубенська сотня УПА за участю Юрія Чуйковського провела одну з перших операцій проти німецьких загарбників – напад на Дубнівську тюрму, в ході якої було визволено до ста двадцяти в’язнів.
На початку квітня 1943 року Юрій Чуйковський , як командир загону УПА, бере участь в операції по знищенню німецько-мадярського гарнізону містечка Смига та ліквідації тартака В ьому бою було знищено 30 гітлеревців.
У липні 1943 р. Юрія Чуйковського було призначено командиром Дубенської сотні.
Сотня Чуйковського-Юрка була однією з найкращих у Південній військовій окрузі УПА
Під командуванням Ю.М.Чуйковського Дубенська сотня веде майже безперервні бої з фашистами у засадах на автотрасі Кременець-Дубно-Луцьк та на терені Млинівщини. В одному з боїв на Млинівщині в серпні 1943 року його сотнею було знищено роту німецьких і власівських карателів, котрі грабували населення. В серпні 1943 року Юрія Чуйковського було призначено командиром куреня.
Загинув Юрій Чуйковський у Великодню суботу 29 квітня 1944 року, біля села Перекалі, місце поховання не встановлено.
Пам’ять про відважного сина українського народу – Юрія Мефодійовича Чуйковського увіковічнено. 14 жовтня 2005 року на фасаді Рудківської школи було встановлено і відкрито меморіальну дошку видатному організатору боротьби українського народу за державну незалежність України, прославленому командиру УПА.
У нашому музеї також зібрано велику колекцію старовинних речей жителів сіл Рудки, Калинівки та Ільпибок : вишиванки, зразки українського одягу та взуття,рушники, скатертини, знаряддя праці, предмети побуту.
У музеї знайшли своє місце давні знаряддя праці і предмети побуту: коловоротки, щітки чесальні, гребінь для чесання пряжі, веретено.
Яскравим доповненням нашої колекції став верстат, подарований жителькою села – Шурук Ніною.
У музеї є прач, рублик та залізна праска, які використовували для того, щоб одяг, рушники, серветки і новотканні полотна були чистими, біленькими і рівненькими.
На поличках музею розміщені вироби з дерева та каменю. В Україні з найдавніших часів з дерева виробляли посуд, знаряддя праці, ступи, ложки, макогони, нецьки та інші речі. Найтоншу роботу по дереву виконували різьбярі.
У музеї представлено декілька гончарних виробів, зокрема це макітри та глечики, якими користувались селяни в повсякденному побуті.
Поєднуючи історичне минуле та сьогодення, музей школи «Криниця пам’яті» є неоціненною спадщиною історичного минулого рідного села, у якому, як у краплі води, віддзеркалена історія України.
Знати і зберегти – означає любити свій рідний край. Це не просто слова, а обов’язок кожної свідомої людини і громадянина. Тож не забуваймо минулого, бо воно учитель майбутнього.
І, як кажуть, краще раз побачити, ніж сто раз почути. Дякуємо за увагу!